ВАРОАТОЗ: роль якісної вощини в захисті бджіл та профилактиці захворювань

Вароатоз — це одне з найнебезпечніших захворювань бджіл, яке за останні десятиліття стало справжньою загрозою для світового бджільництва. Наслідки зараження виражаються не тільки в ослабленні бджолиних сімей, але і в зниженні медозбору, порушенні нормального розвитку бджіл і масовій загибелі вуликів при відсутності своєчасної профілактики.

У даній статті розглянуті перевірені методи лікування вароатозу, а також роль якісної вощини в профілактиці цього захворювання і підтримці здоров’я бджолосімей. Рекомендації нижче допоможуть бджолярам ефективно захистити свої пасіки і мінімізувати збитки від одного з найпідступніших захворювань бджіл.

Що таке вароатоз бджіл

Вароатоз — це дуже поширене в усьому світі (за винятком Австралії) паразитарне захворювання медоносних бджіл, яке викликають кліщі роду Варроа, що вражають бджолиних лялечок і дорослих особин. Вперше цей кліщ був виявлений на диких бджолах острова Ява, а в 1958 році — на медоносних бджолах Китаю, після чого поширився далі — на територію Євразії та Америки. В Україні вароатоз був вперше зареєстрований в 1964 році.

Візуально кліща виявляють при огляді бджолосімей у вигляді світло- і темно-коричневих бляшок розміром 1,5×2 мм на тілі розпечатаного розплоду або на черевці і головогрудях, в місці кріплення крил дорослих бджіл. Більш зрілі самки кліща мають темне забарвлення, молоді — світле. Найбільш схильний до вароатозу трутневий розплід, ступінь ураження якого в рази вище, ніж розпліду робочих бджіл.

Першими симптомами вароатозу (крім візуальної наявності кліщових бляшок) вважаються такі ознаки:

• зменшення медозбору;
• уповільнення (аж до повного припинення) вирощування розплоду і відсутність молодняка;
• порушення природної соціальної організації бджолосімей і зниження її захисту.

Запущене захворювання призводить до появи у вулику робочих бджіл і трутнів з видимими дефектами розвитку: від викривлених або рудиментарних крил до їх повної відсутності, а іноді — і лапок. Зазвичай загострення вароатозу спостерігається в серпні-вересні, а іноді і навесні. Найбільш до нього схильні слабкі або ослаблені бджолосім’ї, особливо при відсутності профілактичних заходів на пасіці.

Варіанти лікування вароатозу бджіл

Вароатоз — це справжній бич бджільництва. На жаль, повністю позбутися його сьогодні практично неможливо. Цьому сприяють такі фактори, як занадто велике поширення захворювання і постійне перехресне зараження бджіл. Тому лікування вароатозу на даному етапі зводиться більше до максимальної мінімізації відсоткової кількості кліща Варроа в кожній конкретній бджолосім’ї і досягнення так званого «умовно-безпечного» рівня кліщової присутності.

Всі лікувально-профілактичні заходи зазвичай проводять при температурі повітря за межами вулика не менше +14–16 °С: навесні після обліту і влітку після відкачування меду. Для лікування вароатозу бджолярі використовують фізичні, хімічні та зоотехнічні методи. Їх рекомендується чергувати через швидку адаптацію кліща до конкретного лікарського засобу.

Фізичні методи

1. Розміщення рамок з трутневою вощиною. Трутневий розплід користується у кліща Варроа особливою популярністю, тому саме тут завжди концентрується максимальна кількість паразита. Періодично заповнені рамки виймають, після чого переробляють віск і трутневий розплід, отримуючи трутневий гомогенат. Решту залишків спалюють.
2. Формування безрозплідних відводків. Це дозволяє збільшити кількість бджолосімей на пасіці без зараженого розплоду.
3. Розміщення на дні вулика кліщових пасток. Наприклад, в сітчастих піддонах розстеляють папір, який змащують липким жиром або вазеліном.
4. Використання на вуликах цукрової пудри. Вважається, що остання ефективно знерухомлює кліща, оскільки він не може очистити від пудри свої лапки.

Хімічні методи

1. Обкурювання бджіл у вулику. Його проводять з використанням термічних таблеток або смужок з активними лікувальними препаратами за допомогою спеціальної дим-гармати. Принцип дії заснований на високотемпературному випаровуванні діючих речовин (наприклад, таких, як амітраз і флувалінат, біпін і тактик, щавлева кислота) з використанням розчинників (води, спирту, гасу).
2. Обприскування вуликів вулика. Для цього застосовують щавлеву і мурашину кислоти.
3. Опудрювання вуликів тимолом. Також можливе розміщення цього препарату на верхніх рамкових брусках в мішечках по 10–15 г.
4. Використання препаратів для обробки на кшталт варропола, біпіну і апістану.
5. Підгодівля бджіл діючими лікувальними речовинами. Для цієї мети зазвичай застосовують цукровий сироп з кріповою олією або рослинним препаратом КАС-81.

Зоотехнічні методи

Цей варіант лікування вароатозу заснований на контактній взаємодії акарицидних засобів системної дії на основі таких речовин, як амітраз і флувалінат. Препарати можуть бути виготовлені у вигляді самоемульгуючих водних розчинів для обприскування і полімерних або дерев’яних смужок, просочених активними речовинами.

Ефективність розчинів акарицидів зазвичай зберігається протягом доби, при цьому дія препаратів не зачіпає кліщів, які знаходяться в запечатаному розплоді. Тому обробку повторюють через 3–4 дні. Застосування смужок ефективне протягом 3–4 днів, але неправильно підібрана концентрація речовини (нижча, ніж необхідно) може призвести до адаптації кліща до даної речовини.

На сьогодні для лікувально-профілактичних заходів по боротьбі з варроатозом на українських пасіках широко використовують такі акарицидні препарати:

1. «Аква-Фло» — емульсію на основі флувалінату для обприскування;
2. «Флувалісан» (виробництва Укрзооветпромпостач) — у вигляді полімерних смужок для розміщення в провулках вулика;
3. «Амітраз 12,5%» — концентрат амітразу для приготування розчину для обприскування або димової обробки.

Екологічні методи профілактики вароатозу

Для профілактики вароатозу пасічники часто застосовують ті ж засоби, що і для лікування. Однак сьогодні в ЄС з великим застереженням ставляться до деяких препаратів на хімічній основі, включаючи дуже розповсюджений для лікування вароатозу флувалінат. Більш того, в кілька разів підвищилися санітарні вимоги щодо допустимого відсоткового вмісту даних речовин у воскосировині та продуктах бджільництва, перш за все, у меді.

Це пов’язано з тим, що флувалінат і його аналоги накопичуються у воску без можливості подальшого природного розпаду. При цьому кліщ Варроа прекрасно адаптується до діючої речовини і перестає реагувати на неї. Дане питання ще знаходиться на стадії вивчення, але вже зафіксовано достатню кількість негативних побічних проявів використання флувалінату, зокрема, помітне погіршення якості меду і воску.

Тому багато прогресивних пасічників прагнуть максимально використовувати для профілактики більш екологічні методи, що дозволяють зменшити медикаментозне навантаження на бджіл. Такі профілактичні заходи підтримують здоров’я та імунітет бджолосімей, а також гарно позначаються на складі одержаного меду. Серед найпопулярніших екологічних методів можна відзначити:

• розміщення пасіки серед таких рослин, як ялівець, бузина і волоський горіх, полин і чорнобривці, глід і дудник лікарський, коріандр і чебрець, м’ята і лаванда, пижмо і материнка, кропива і чистотіл;
• періодичне вилучення під час взятка печатного трутневого розплоду зі спеціальних відбійних рамок (укорочених або одразу порожніх);
• використання підгодівлі з БАДами і солями кобальту, які стимулюють підвищення загального тонусу бджоли і поліпшують в неї обмін речовин, а також інші життєві функції.

Застосування вощини для профілактики та комплексного лікування вароатозу

Велике значення для успішного лікування та профілактики вароатозу має використання якісної і, головне, регулярно оновлюваної у вулику натуральної вощини. Цей фактор, який активно використовується досвідченими пасічниками в сукупності з застосуванням лікувально-профілактичних засобів, дозволяє:

• підтримувати чистоту і гігієну у вулику, перешкоджаючи поширенню варроатозу;
• підвищити активність бджолосімей у вулику, стимулюючи будівництво стільників і зменшуючи ризик зараження варроатозом;
• підвищити імунітет бджолосімей, дозволяючи ефективно справлятися із захворюванням на початковій стадії;
• уникнути масового захворювання при частому оновленні вощини з трутневим розплодом.

Рекомендації фахівців ТД «Медове Місто» для досягнення максимального ефекту:

• міняйте вощину в вулику, як мінімум, щорічно (трутневі рамки оновлюються набагато частіше, у міру заповнення і залежно від кількості кліща в трутневому розплоді);
• використовуйте вощину, воскосировина для якої гарантовано пройшла якісну і багатогодобову стерилізацію (для максимального очищення).

Ретельне дотримання всіх етапів технологічного процесу при цьому — один з ключових моментів при виготовленні вощини. Адже єдиний екологічно безпечний спосіб нейтралізувати кліща і його личинок, що потрапили в воскосировину, полягає в тривалій стерилізації воску при температурі не нижче +110 °С. А процедура глибокого очищення воску від усіх залишків органіки без використання агресивних хімічних речовин, яку застосовує на своєму виробництві ТД «Медове Місто», дає додаткову гарантію чистоти та безпеки готової вощини.

Відповідність нашої продукції більш суворим, ніж в Україні, стандартам ЄС підтверджують протоколи досліджень німецької лабораторії “Food QS”, що супроводжують кожну партію використовуваної воскосировини. З повним асортиментом вощини від ТД «Медове Місто» можна ознайомитися в нашому каталозі продукції.